Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хваленик

Хваленик, -ка, м. Тотъ, кого хвалять. Вареники — божі хваленим: всяке хвале, та не всяке варе. Ком. Пр. № 546.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 389.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВАЛЕНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВАЛЕНИК"
Визубень, -бня, м. Зазубрина. Рк. Левиц.
Відсочитися, -чуся, -чишся, гл. Отстать отъ знакомыхъ, раззнакомиться. Конот.
Гре́бля, -лі, ж. Плотина. Тиха вода греблі рве. Ном. № 3030. Ум. Гре́белька. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62.
Зиркну́ти, -ну, -неш, гл. Глянуть, бросить взглядъ, быстро взглянуть. МВ. ІІ. 43. На землю з неба не зиркнеш. Котл. Ен. II. 31. Він зиркнув на мене. Черк. у.
Кирдик, -ка, м. Ум. отъ ки́рд. 1) Небольшая часть овечьяго стада. Мнж. 184. 2) Стадо котныхъ овецъ. Мнж. 184.
Кіготь, гтя, м. Коготь. Здається й мала пташка, та кігті гострі. Посл.
Назбіга́тися 2, -га́юся, -єшся, гл. Сбѣжаться. Тут назбігалось народу. Рудч. Ск. II. 13.
Пруті гл. Дѣтск. Гулять. О. 1861. VIII. 8.
Спізнавати, -наю, -єш, сов. в. спізна́ти, -на́ю, -єш, гл. Узнавать, узнать. Бога в Тройці спізнала. Чуб. І. 181. Брат сестри не спізнав. Чуб. V. 918.
Стерв'яка, -ки, ж. = стерво.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХВАЛЕНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.