Вільгота, -ти, ж. Льгота, облегченіе; отсрочка. Попроси, щоб дав вільготи хоч на три часи, щоб передумати мені, що в мене дома.
Невладущий, -а, -е. Безсильный, безпомощный. З купелі саджали в купіль, як малу дитину, полумертву, невладущу, нетямну людину.
Покласти, -ся. Cм. покладати, -ся.
Понабадамучувати, -чую, -єш, гл. Тоже, что и набаламутити, но во множествѣ.
Попідстригатися, -гаємося, -єтеся, гл. Подстричься (о многихъ).
Поплава, -ви, ж. Болотистое пастбище.
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. Два роки в речі не пускався. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
5) — чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна.
6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш?
Рихва, -ви, ж. Желѣзное кольцо, желѣзный обручъ, обхватывающій что либо для скрѣпленія. Ум. ри́ховка.
Різоватець, -тця, м. Раст. Carices. Cм. лепішник.
Щипати, -па́ю, -єш, гл. Щипать. Правда так, гусарин! — казав Радюк, щипаючи за щоку свого Павлика. Щипає-ламає зелений виноград. Вибігала.... прудка коза, щипала травицю. Кинув не палку, уб'ю не галку, щиплю не пірря, їм не м'ясо.