Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гріма́ч, -ча́, м. Ворчунъ. Желех. МВ. І. 137.
Гробки́ Cм. Гробок.
Колотушка, -ки, ж. 1) Ум. отъ колотуша. 2) = колотівка. Вх. Зн. 27.
Кросенце, -ця, с. Ум. отъ кросно.
Музю́к, -ка́, м. = мізюк. Козелец. у.
Підбрехач, -ча, м. Человѣкъ, помогающій лгать. Въ шутку такъ называютъ второго свата, который, при сватовствѣ, своими поддакиваніями и добавленіями помогаетъ товарищу. Та у нього чимало є чого, каже перший староста. — Де то чимало? каже підбрехач. — У нього усього є багацько. Кв. І. 194.
Порочно нар. Погодно. Жив тут недалеко у пана одного він порочно. МВ. (О. 1862. І. 102).
Річковий, -а, -е. Относящійся къ рѣчкѣ, рѣчной. Слобода наша над самою лукою річковою на пяти горах стоїть крейдяних. МВ. ІІ. 74. Річкова вода.
Рубай, -бая, м. Дровосѣкъ. Віддайте гроші рубаєві. Харьк.
Харкіт, -коту, м. Хрипъ, хрипѣніе. (Галиц.). Желех.