Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вилицювати, -цюю, -єш, гл. Перелицевать.
Гравила́т, -ту, м. Раст. Geum urbanum L. ЗЮЗО. I. 124.
Дра́ла нар. Бѣгомъ. Так я від його драла, одбіг з півгонів та й став. Стор. І. 148. Оттут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. І. 11. дра́ла да́ти. Убѣжать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. Стор. І. 54. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8807. дра́ла дмухну́ти, дря́пнути. Удрать. Спалив оселю у Калиновського та й дряпнув драла. К. ЦН. 172.
Жупа́нний, -а, -е. Носящій жупан. (Писарь) все поглядає, як кіт на сало, тілько на жупанних. Кв. II. 208.
Межи́ти, -жу, -жи́ш, гл. Мариновать? вялить?
Навкі́рки нар. Наперекоръ, на зло. Желех. То мі навкір робиш. Гол. III. 389.
Проволоводитися, -джуся, -дишся, гл. Промедлить, провозиться.
Розвиднятися, -няється, сов. в. розвиднитися, -ниться, гл. = розвидняти, -ніти. Саме розвиднятись стало. НВолынс. у. Вже на дворі стало розвиднятись. Левиц. Пов. 37.
Самоповага, -ги, ж. Самоуваженіе, чувство собственнаго достоинства. К. (Желех.).
Увиснути, -сну, -неш, гл. Повиснуть, зацѣпиться. Шейк.