Відвойовувати, -вую, -єш, сов. в. відвоювати, -воюю, -єш, гл. Отвоевывать, отвоевать, добыть силой. Я вас навчив би боронити що одвоювали вам козаки! — Який гаспид одвойовував нам наше добре, опріч нас самих. Царь іде войною на цього самого царя, шоб відвоювати у його другу дочку. Я тебе від смерти відвоював.
Змовини, -вин, ж. мн.
1) Уговоръ. І погуби їх серед ради, серед їх змовин нечестивих.
2) Сговоръ. Зробили змовини, а там і весілля справили.
Наляпоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. = наляпати.
Обережно нар. Осторожно.
Поздвигати, -га́ю, -єш, гл. Сдвинуть (во множествѣ). Таке каміння, що насилу з місця поздвигали.
Пообчіркувати, -кую, -єш, гл. Очертить (во множествѣ).
Тайничок, -чка, м. Ум. отъ тайник.
Татараковий, -а, -е. Относящійся къ татараку.
Туркотів, -това, -ве Принадлежащій: а) турману; б) ворчуну.
Упурнути, -ну, -неш, гл. Нырнуть.