Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Злосливо нар. Зло, злобно, злостно. На мя злосливе чом поглядаєш?
Іти, іду́, іде́ш, гл. Идти. Ідемо містом. Ось іди, сядь коло мене. Іди слідом за мною.
Миша́к, -ка, м. 1) Лошадь сѣрой масти. 2) Трава тимофеевка. 3) мн. Мышиный пометъ. 4) Род. п. — ку́. Мышьякъ. Ум. мишачо́к.
Ораниця, -ці, ж. Вспаханное поле. Попід тоті ораниці студені криниці.
Перетурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Перестать безпокоиться.
Розцуратися, -ра́юся, -єшся, гл. Разойтись, прекратить знакомство. Він розцурався з своєю жінкою та й не живуть укупі.
Селіток, -тка, м. Родившійся въ этомъ году.
Сирняк, -ка, м. Сырые дрова.
Скрипливий, -а, -е. Скрипучій. Скрипливії ворітечка, трудно їх заперти.