Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Злягання, -ня, с. Совокупленіе, сношенія половня. Харьк. у.
Ковбанюга, -ги, ж. Ув. отъ ковбаня.
Нага́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Налаяться.
Первопідстава, -ви, ж. Первое основаніе, базисъ. Левиц. І.
Піщанець, -нця́, м. Песчаная почва. Тут у нас, знаєте, земля не родюча на хліб, бо все піщанець. Черниг.
Потішати, -ша́ю, -єш, сов. в. потішити, -шу, -шиш, гл. Радовать, обрадовать, утѣшать, утѣшить. Кого Бог засмутить, того і потішить. Ном. № 46. Нехай Ірод марно погибає, наш Бог предвічний всіх нас потішає. Чуб. III. 328. Подобно сь ти, мій миленький, тільки мене потішаєш, ой чую я через люде, що ти иншую кохаєш. Чуб. V. 125.
Росплюскнути, -ну, -неш, гл. Расплющиться. Як ударив я диню об землю, — вона так і росплюскала. Волч. у.
Сталь, -лі, ж. 1) Сталь. Дзеркало ясне з твердої сталі. К. Іов. 83. 2) = сталька. Волоки в одну сталь з валу. АД. І. 172.
Сутихти, -хну, -неш, гл. = стихти. Як трохи су тихне, то й засну.
Червонити, -ню́, -ни́ш, гл. Окрашивать въ красный цвѣтъ. Сонце хвилю червонить. Шевч. 62.