Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бакай, -кая, м. 1) Глубокая яма въ рѣкѣ, прудѣ. Сим. 145. Екат. 2) Грязный, наполненный водою ухабъ на дорогѣ, выбоина, ложбина, посрединѣ которой лужа. Конст. у. Мнж. 176. Кіевск. у. Поїхали вони раз колодки возити... та і загрюзились у бакаї. Мнж. 9. Cм. баюра, банджюр.
Відьмак, -ка, відьман, -на, відьмарь, -ря, відьмач, -ча, м. Колдунъ. ЗОЮР. II. 41. Відьмак і непевний — усім відьмам родич кревний. Ном. № 239, стр. 281.
Дріжджи́ти, -джу́, -джи́ш, гл. Класть дрожди (въ тѣсто и т. п.). Загадав Іван ся женити, з м'якини пиво варити, кропивою хмелити, а глиною дріжджити. Рк. Макс.
Зад 2 нар. Вслѣдъ за, позади. Я вскочив у хату зад їх; вона вже лежала на лаві. Екатер. у.
Кахляний, -а, -е. = кахельний.
Кугава, -ви, ж. Скалистое ущелье, пропасть; обрывъ. Вх. Зн. 30.
Ме́рвисько, -ка, с. = мерва.
Моли́тяний, -а, -е. = молитвений. Воно у нас молитяне, хрещене. Васильк. у.
Окостяк, -ка, м. Позвоночный столбъ.
Попідлі нар. Подлѣ, возлѣ. Ой взяв же єго попідлі коня, а повіз ею а в чеську землю. Гол. II. 30.