Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виголоджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. виголодатися, -даюся, -єшся, гл. Дѣлаться голоднымъ, проголодаться. Виголожуйся ще, — тоді їсти дам. Конст. у. Він і ті поїв, бо, звісно, виголодавсь добре. Рудч. Ск. II. 19.
Вудкало, -ла, вудко, -ка, с. = вудвуд. Вх. Пч. II. 15.
Їзджалий, -а, -е. О лошадяхъ: ѣзжалый. Сим. 153. Бідкається, де б йому купити на старість їзджалого смирного коня. О. 1861. X. 21.
Лямцеві чоботи. Валенки. Н. Вол. у.
Недбайливо нар. = недбало.
Орудування, -ня, с. Завѣдываніе, руководство, управленіе.
Осельня, -ні, ж. Гусеница. Щоб садовина родила, щоб осельня не об'їдала. О. 1861. XI. Свид. 66.
Поторохтіти, -хчу, -тиш, гл. Погремѣть, постучать.
Усипляти, -ляю, -єш, гл. Засыпать, заспать. Полягали й усі спати, а менший став вартувати. Менший братік не всипляє. Н. п. Мати сина колихала, і день, і ніч не всипляла. О. 1862. V. 89. Cм. ii. усипати.
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Мет. 65. Ви ж було раненько встаєте. Мил. 200. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Рудч. Ск. І. 15. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. Шевч. 73. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! АД. І. 89. Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Мет. 464. Кругом аж курява вставала. Шевч. 565. Встає хмара з-за лиману. Шевч. 51. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. Мет. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Шевч. 131. Син устане на батька, а батько на сина. Г. Барв. 319. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. Стор. МПр. 4 8. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. Шевч. 195. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає. Ном. № 3032.