Виголоджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. виголодатися, -даюся, -єшся, гл. Дѣлаться голоднымъ, проголодаться. Виголожуйся ще, — тоді їсти дам. Він і ті поїв, бо, звісно, виголодавсь добре.
Вудкало, -ла, вудко, -ка, с. = вудвуд.
Їзджалий, -а, -е. О лошадяхъ: ѣзжалый. Бідкається, де б йому купити на старість їзджалого смирного коня.
Лямцеві чоботи. Валенки.
Недбайливо нар. = недбало.
Орудування, -ня, с. Завѣдываніе, руководство, управленіе.
Осельня, -ні, ж. Гусеница. Щоб садовина родила, щоб осельня не об'їдала.
Поторохтіти, -хчу, -тиш, гл. Погремѣть, постучать.
Усипляти, -ляю, -єш, гл. Засыпать, заспать. Полягали й усі спати, а менший став вартувати. Менший братік не всипляє. Мати сина колихала, і день, і ніч не всипляла. Cм. ii. усипати.
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Ви ж було раненько встаєте. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Кругом аж курява вставала. Встає хмара з-за лиману. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Син устане на батька, а батько на сина. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає.