Гру́бний 2, -а, -е. Относящійся къ печкѣ, печной. Грубна кагла.
Де́рти, деру́, -ре́ш, гл. 1) Разрывать на части, драть. Так дере одежу що страх. 2) Сдирать, срывать. З одного вола двох шкур не деруть. 3) Грабить. Гайдамаки дерли народ років, може, з десять, аж мандебурія стала. 4) Требовать лишнее; брать взятки. У поліції деруть і тепер так, як дерли і перше. 5) Драть, царапать. Проханий кусок горло дере. 6) Де́рти горобці́в, ластовеня́т и пр. Разорять гнѣзда воробьевъ, ласточекъ и пр. А ти б хотів, щоб інститутки горобців дерли та учились мужичих казок? 7) Де́рти го́рло. Сильно кричать. 8) Де́рти крупи́. а) Превращать зерно въ крупу посредствомъ жернововъ. б) Рождественская игра. 9) Дерка́ч дере́. Коростель кричитъ. 10) Де́рти о́чі. Лѣзть въ глаза. Як сниться хто з померших, то треба на часточку дати, щоб очей не дерло. 11) Де́рти пі́р'я. Обрывать бородки перьевъ. Усю зіму пір'я дерла — так надокучило, за те подушки м'які будуть. 12) Обдирать кору деревьевъ. Лика дерти. Ой як підемо у щирі бори да берестоньку дерти. 13) Де́рти го́лову. Задирать, поднимать голову. (Кінь) дере вгору головоньку. 14) — во́вну. Чесать шерсть щеткой съ проволочными крючками. 15) — мур. Приходить въ отчаяніе. Мати мур дере, в землю вбивається: «Утопила я й твою, й свою головоньку». 16) Бѣжать сильно. Я берегом деру.
Довжни́к, -ка́, м. 1) Должникъ. Довжник весело бере, а смутно віддає. 2) Раст. Euphrasia officinalis.
Жада́ння, -ня, с. Желаніе. Коли б Господь спевнив моє жадання і дав мені, чого я сподіваюсь. Прийшла у наш манастирь і зосталася, маючи велике жадання черницею бути.
Канціляжка, -ки, м. Чиновничишко, презрительное названіе канцеляриста. Достається од неї деколи, як поприїзджають, оттим цвентюхам, канціляжкам.
Лу́чний, -а, -е. 1) = влучний. 2) Лучной. 3) Согнутый въ дугу.
Мряч, -чі, ж. = мряка. Мряч упала.
Тасюкати, -каю, -єш, гл. Кричать: тасю-тасю!
Хвизина, -ни, ж. Лента. Ти бач, яка широка хвизина.
Штирогранястий, -а, -е. Четырехгранный, четвероугольный. Штирогранястий пляц.