Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

примучити

Примучити Cм. примучувати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 428.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИМУЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИМУЧИТИ"
Визаконити, -ню, -ниш, гл. Истребить, искоренить. Що завелось, те трудно визаконити.
Дровору́бня, -ні, ж. Мѣсто, гдѣ рубятъ дрова. Міусск. окр.
Калікуватий, -а, -е. Уродливый, съ тѣлесными недостатками, увѣчный. Чигир. у. Калікуватий трохи хлопець. Зміев. у.
Озь-де, нар. = ось-де. Ум. озьдечки. Бо вже ж годі цілувати, бо озьдечки где мати. Чуб. V. 233.
Оскалити, -ся. Cм. оскаляти, -ся.
Покалятися, -ля́юся, -єшся, гл. Испачкаться, запачкаться.
Проорати, -рю, -реш, гл. Пропахать. Виїхали на поле, хлоп'я взяло та й проорало навхрест. Грин. І. 72.
Розвилистий, -а, -е. Вѣтвистый. Розвилисте дерево. Міусск. окр.
Унит, -та, м. = уніят. І ллється рідна йому кров.... за наругу католиків і унитів над греко-руською вірою. К. ЧР. 9.
Устрявати, -ваю, -єш, сов. в. устряти, -ряну, -неш, гл. Вмѣшиваться, вмѣшаться, впутываться. Де що на добро людям починалось, туди він устрявав зараз. К. Гр. Кв. 14. В суєту він не встрявав. К. Псал. 97.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИМУЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.