Вогнище, -ща, с. = огнище.
Гнисти и гнити, гнию, -єш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Варево гниє. Хата пусткою гниє. Гниє в неволі, у кайданах.
Дзиз, -за, м. Оводъ. Січеться в вічі дзизом. Він ди́виться на ме́не дзи́зом. Онъ волкомъ на меня смотритъ, непріязненно смотритъ. Чи не наробив я часом якого бешкету в хаті під п'яну руч, бо щось дзизом усі дивлються на мене.
Карбуляти, -ля́ю, -єш и карбуча́ти, -ча́ю, -єш, гл. = кабутати.
Кінний, -а, -е. Конный. Найменший брат піший піхотою за кінними братами уганяє. Дума. Покотились по базару кінні narodowi. Тут військо кіннеє валилось.
Ку! меж. = куку! А зозуленька — як ку, так ку! А соловейко — як тьох, так тьох!
Насторочувати, -чую, -єш, сов. в. насторо́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Наставлять, наставить, поднимать, поднять. Насторочила свиня щетину мов їжак.
2) — вуха. Навострять уши. Еней наги насторочив уха.
Обмова, -ви, ж. Злословіе, клевета, наговоръ. Най же нас обох поховають, нехай же людські обмови устануть. Я гордував обмовою людською. Ум. обмовонька, обмовочка.
Попойти, -йду, -йде́ш, гл. Идти долго. Як попойшли ми день та другий, так на третій як повставали, то вже я не ступну на ноги.
Провинка, -ки, ж. Ум. отъ провина.