Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Бо-зна = біг-зна. Богъ знаетъ. Завелися, як той казав: багатий за багатство, а убогий — бо-зна й за віщо вже. бо-зна-колишній. Очень давній. Хліб черствий, бо-зна-колишній. бо-зна що. а) Богъ вѣсть, что. б) Пустяки. Не говоріть бо-зна чого.
Відкочувати 2, -чую, -єш, гл. Откочевать. Татаре.... одкочували собі геть у.... степи.
Довгоні́г, -но́га, м. Длинноногій.
Півкуля, -лі, ж. Полушаріе.
Прислівник, -ка, м. = прислів'я.
Ряхта, -ти, ж. ? Оце лохвицька ряхта.
Сімдесяток, -тку, м. Семьдесятъ. Він таки вже й старенький був, було йому годів сімдесяток.
Сутозлотий, -а, -е. Изъ чистаго золота. Гроші, да все червонці сутозлоті.
Халамидник, -ка, м. Оборвышъ, босякъ.
