Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гу́ля, -лі, ж. 1) Дѣтск. голубь. О. 1861. ѴІІІ. 8. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... ХС. II. 195. 2) = Сич. Вх. Лем. 406. 3) = Ґуля.
Загили́ти Cм. загилювати.
Зді́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. здіжи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. О квашнѣ: сдѣлаться плохою, негодною для употребленія. Чи діжа здіжилась, чи хазяйка сказилась. Ном. № 1282. Діжа здіжилась, чоловіче, всього двоє хліба виходе... Стала вона тоді знати, шо діжі казати, шоб не здіжувалась. Мнж. 99.
Змажка, -ки, ж. Ум. отъ змага.
Калашниця, -ці, ж. Пекущая калачи или продавщица бѣлаго хлѣба. Як не піду за Івана, піду я за Гриця, а у Гриця все пшениця, — буду калашниця. Чуб. V. 175.
Квартуга, -ги, ж. Ув. отъ кварта. Взяли б квартугу та сіли б кошем, та й пили б. Ном. № 14091.
Копатень, -тня, м. = копитень. Ли. 97.
Переспіти Cм. ii. переспівати.
Скудатися, -даюся, -єшся, гл. Оскудѣть. У нас хто сіє б десятин хліба, той зімою не скудається. Павлогр. у.
Страхатися, -хаюся, -єшся, гл. Страшиться, бояться. Ой батьку гетьмане, я то тепер лицарства дістав, бо я всім перед вів, жадного ся не страхав. Гол.