Вошковий, -а, -е. Ко вши относящійся. вошкове зілля. Раст. Ononis hircina.
Завдо́вж, завдо́вжки, нар. Длиною, въ длину. Роги по аршину завдовжки, коли не більш.
Калабалик, -ку, м. Суматоха, кутерьма. Гм. кабалик.
Лайка, -ки, ж. Брань, ругань. Лайка не бійка. Не було між ними не тілько бійки, та й ніякої лайки.
Навро́чувати, -чую, -єш, сов. в. навро́чити, -чу, -чиш, гл. Причинять, причинить несчастіе, порчу, болѣзнь посредствомъ словеснаго пожеланія, завистливой или неумѣстной похвалы. Головонька моя бідна, — хтось жінку наврочив. Чи не той то її врік, що допіро з хати втік? Либонь то ті наврочили, що мак потолочили. А вже нашу худобоньку наврочили люде.
Поналускувати, -кую, -єш, гл. Налущить. Скрізь поналускував насіння.
Попримощувати, -щую, -єш, гл. То-же, что и примостити, но во множествѣ.
Пуринач, -ча, м. Нырятель.
Умочок, -чка, м. Ум. отъ ум.
Худоба, -би, ж. 1) Имущество, состояніе. От як умер батько, зосталася їм худоба: млин і хлів, і кіт. Брати будуть на худобі жити. 2) Домашній скотъ. Мов у кошару заганяє чужу худобу. 3) Употребл. какъ бранное слово: скотина. І очі видеру із лоба тобі (Енеєві), диявольська худоба. Ум. худі́бка, худі́бонька, худі́бочка. Худібку мали в себе невеличку: телицю трейтяку, птиці деякої чималенько таки, свинку. Коли б же я знав, що то дочка буде, то я б скриню купував, худібоньку готував та й заміж би віддав.