Богобійний, -а, -е. Богобоязливый.
Валюш, -ша, м. Вальдшнепъ. Іде під осінь бити зайця й валюша стрілець.
Гноїтися, гноюся, -їшся, гл.
1) Гноиться, покрываться матеріей, гноемъ.
2) Быть превращаемому въ гной, въ навозъ.
3) Быть унаваживаему.
Кондак, -ка, м. Кондакъ. Тропарі з кондаками.
Коник, -ка, м. Ум. отъ кінь. 1) Лошадка. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. 2) Насѣк. Кузнечикъ, Locusta. В траві ворушився і тріщав цілий мир коників і всяких кузок. 3) Пряникъ или глиняная игрушка въ формѣ коня. І внучатам із клуночка гостинці виймала... А Карпові соловейка та коників пару. 4) мн. Родъ узора для вышивокъ на рубашкахъ. 5) Конская голова, выдѣлываемая какъ украшеніе разныхъ предметовъ, напр., рукояти гуцульскаго ке́лифа. стіл на кониках. Столъ на ножкахъ съ украшеніемъ въ видѣ конской головы? 6) Часть гончарнаго круга: деревянная дощечка, прибитая однимъ концомъ къ скамьѣ, съ выемкой на другомъ концѣ, въ которую входить веретено. 7) Пластинка, вертикально стоящая на каждомъ изъ четырехъ концовъ креста витушки, съ загнутыми концами; на ко́ники надѣвается пряжа. 8) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. 9) Часть начиння. Cм. начиння 3. 10) мн. сорочі коники. Раст. Delphinium consolida.
Куяга, -ги, м. = куя. Кцьо! меж. Призывъ для козъ. Козар ганить кози покликом: ці! ці! завертає їх: крьо-не! а накликує на них: кцьо-кцьо!
Розмахуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. розмахатися, -хаюся, -єшся, гл. Размахиваться, размахаться. Не довго я пожила з ним на волі: і крилам не дали розмахатись. Мати лає, батько лає, дуже й розмахався; ой дав Бог, якось хутко нагай увірвався.
Соб! меж. Восклицаніе, которымъ погоняютъ воловъ налѣво; употребляется также въ смыслѣ нарѣчія и значитъ: налѣво. Їдьте, сердечко, навпрямець, а там живе Андрій Швець: а там — круто соб — живе Кулина Вакуленкова.
Уздовж нар. Вдоль, въ длину. Та вздовж, та вшир. Вздовж байдака.... похожає. Ой іде чумак уздовж улицею.
Шкірка, -ки, ж. Ум. отъ шкіра.