Бузувати, -зую, -єш, гл.
1) Наказывать, бить.
2) Журить, бранить, дѣлать, выговоръ.
Відтобурчити, -чу, -чиш, гл. = видстовбурчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме.
Грезе́т, -ту, м. Парча, глазетъ. Глянь на себе: вся в перлах.... грезеті, в оксамиті.
Дячи́шин, -на, -не. Принадлежащій женѣ дьячка.
Люзня́к, -ка́, м. Слуга въ военномъ лагерѣ стариннаго польскаго войска? Люзняк в шляхетському обозі.
Обідняшній, -я, -є. Обѣденный. І вечері ніколи не варила, усе обідняшню юшку тьопали.
Обкосити Cм. обкошувати.
Паровина 2, -ни, ж. Поле, выоранное на паръ. Cм. паренина, парениця. Ум. парови́нка. Унадився чорний веперь паровинку рити.
Перескаком нар. Перескакивая отъ одного къ другому.
Урльопник, -ка, м. Солдатъ въ отпуску по билету. Бився з урльопником.