Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безмовний, -а, -е. Нѣмой, безмолвный; молчаливый. Воли... безмовні. К. Дз. 193.. Нічого не мовить, як мрець безмовний. Г. Барв. 535. Шле на перед робить своїх безмовних. К. МБ. ХІІ. 269. Вона показалася зовсім не такою тихою і безмовною, якою вона вдавала себе. Левиц. І. 294.
Витрюхати, -хаю, -єш, сов. в. витрюхнути, -ну, -неш, гл. = витрухати, витрухнути. Скрипить дуплинаста деревина від вітру і зовсім, здається, зогнила: середина витрюхла, випала. Мир. Пов. II. 111.
Горди́на, -ни, ж. Раст. Viburnum Lantana, гордовина. Вх. Пч. II. 37.
Звандрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. = змандрувати. Звандрували одно поле. Чуб. V. 631.
Продовганитися, -нюся, -нишся, гл. Замѣшкаться. Пішов до сусіди, казав: «та я не довго», та ось бач і продовганився ось поки, що вже й вечір став. Екатер. у.
Розбігатися 2, -гаюся, -єшся, гл. Разбѣгаться. Чого це ти так розбігався сьогодня?
Спсувати, -сую́, -єш, гл. = зіпсувати.
Сяйний, -а, -е. Сіяющій. Встрѣч. у. Щоголева. Сіло сонце. На майдані сяйні огнища горять (на Купала). Щог. Сл. 24.
Тутеський, -а, -е. = тутешній. Шейк. Вх. Зн. 72.
Хльобтати, -бчу, -чеш, гл. = хлебтати. Юшечку хльобтати. Грин. ІІІ. 487.