Бузувати, -зую, -єш, гл.
1) Наказывать, бить.
2) Журить, бранить, дѣлать, выговоръ.
За́боцень, -цня, м. Сотъ, кусокъ сотоваго меда. «Давай, діду, меду!»... Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного.
Заверю́ха, -хи и пр = завірюха и пр.
Змести Cм. змітати.
Лиснитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. = лисніти. Вода по полю лисниться.
Присвят, -ту, м. Посвященіе. Присвят усіх моїх творів землякам.
Сідляр, -ра, м. Сѣдѣльщикъ.
Скидя нар. Бросая, броскомъ. Ударив мене скидя довбешкою, не зруч.
Стягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. стягтися, -гнуся, -нешся, гл.
1) Стягиваться, стянуться.
2) Худѣть, похудать. Обоє старі із журби так уже стяглися, що аж злягли.
3) Собираться, собраться со средствами, съ деньгами. Стяглись на ту скотинку у велику силу.
4) Стаскиваться, стащиться (съ мѣста). Стягтись, та поволоктись: казав чоловік, маку дам.
5) Ссориться, поссориться. З салдатом — не з своїм братом, не стягайся.
6) Казаться, показаться долгимъ, продолжительнымъ. Перше їхати не стяглеся, а тепер ось як протягнеться.
Ханька, -ки, ж. 1) Родъ небольшой тыквы. 2) ханьки м'яти. Ничего не дѣлать. Йому б тільки на лавці ханьки м'яти. Ханьки мнеш, бо діла нема. 3) роспустити ханьки. Разговориться, розболтаться (грубо). Як распустить свої ханьки, так і за день не переслухаєш.
