Гора́, -ри́, ж. 1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ли́са гора́. Гора съ обнаженной вершиной, — согласно народнымъ повѣрьямъ обычное мѣсто собранія вѣдьмъ и чертей. І на мудрім дідько на лису гору їздить. Золота́ гора́, золоті́ го́ри. Несмѣтное богатство. Се їм золоту гору, та й ту рознесуть. Золотії гори обіцяє. Прельщаетъ невѣроятными обѣщаніями. 2) Чердакъ въ постройкахъ. Лисичка зробилась кішкою, та з хати та на гору. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув. 3) О рѣкѣ: верховье, верхнее теченіе. Вітер з гори дме, т. е. по теченію. 4) Родъ игры. 5) Бра́ти го́ру. Одерживать верхъ надъ кѣмъ либо, одолѣвать. Здоров'я почало брати гору. 6) Бра́ти горо́ю. Пѣть басомъ высокія ноты; пѣть первымъ басомъ. Ти бери горою, а я буду окселентувати. 7) До гори́, у горі́, у го́ру. Cм. Догори, угорі, угору. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Го́ронька.
Гре́к, -ка, м. Грекъ.
Дігтеви́й, дігтяни́й, -а, -е. Дегтярный.
Ме́ртво нар. Мертво. Було якось тихо й мертво на світі, ніби само небо вже дрімало.
Мітки́й, -а́, -е́ Замѣтный, примѣтный.
Настирюватися, -рююся, -єшся, сов. в. настиритися, -рюся, -ришся, гл. Надоѣдать. надоѣсть, опротивѣть кому своей навязчивостью. Так уже настирилась мені, що вже не знаю, як од тебе одчепитись. Старшина настирився людім, крий Боже! бо не одного й не другого скривдив. Настирився людім, то й віддали в москалі, бо як стеріг ліса, то все людей бив своїх.
Позасмічувати, -чую, -єш, гл. Засорить (во множествѣ).
Поначісувати, -сую, -єш, гл. Начесать (во множествѣ).
Прозивати, -ва́ю, -єш, сов. в. прозвати, -зву, -зве́ш, гл. Прозывать, прозвать. Не знає, як і батька її звуть і прозивають. Царські слуги прозвали його Незнайком.
Улучно нар. Мѣтко.
