Винувати, -ную, -єш, гл. Обвинять, винить. Бо як тії припутні полетять, тебе будуть, орлику, винувать. Нікого не винуйте, я нікого не виную, одного Петра, він зробив мені цю шкоду.
Доще́вий, -а, -е. = дощовий 2.
Запикну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. = запикатися. Він не запикнеться.
Купина, -ни, ж. Зелень на кочкѣ среди воды, а также и самая кочка. Пнеться, як жаба на купину. У тебе борода, як у лузі купина. Козак бідний убит лежить на купині головою. Ой твоя мила у лузі над водою умивається зіллєчком-купиною.
2) = купека. Ум. купинка. Пошпотався під Нечаєм коник на купинку, зловив ляшок, скурвий синок, його за чупринку.
Панцер, -ра, м. Панцырь, броня. Повкидала шляхта панцери й шишаки.
Партачити, -чу, -чиш, гл. Вахлять, дѣлать кое-какъ, портить роботу.
Сіновоз, -за, м. Возящій сѣно. Сіновози, сіновози, ловіть мене по дорозі.
Товкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: «веди, та й годі».
Укорливий, -а, -е. Укоризненный.
Цинобра, -ри и цино́бря, -рі, ж. Киноварь. Як напав курдюк, уже й меркурією терли, й циноброю.