Гуркоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = Гуркотати 1. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім). На горищі шось стука та гуркотить. За громом громи гуркотять.
Заду́мати, -ся. Cм. задумувати, -ся.
Заска́би́ти Cм. заскаблювати.
Зі пред. = з. Хуртовина зі сходу на їх найде.
Зли́вки, -ків, мн. зли́вини, -вин, ж. 1) Сливаніе, обливаніе. 2) Обрядовое омовеніе роженицы и рукъ повивальной бабки послѣ крестинъ. 3) Слитое изъ разныхъ сосудовъ въ одинъ.
Нагука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Окликнуть, позвать кого. Трохе згодом біжить і півень. «А, сякі-такі, — кричитъ, — як я, де не найду зернятко, сам не їм та вас скликаю; а ви на мене так і не нагукали». Нагукай його! 2) Накричать. Нагукай на його!
Нить, -ті, ж.
1) Нитки. Купіть ту нить, ... а тоді найміть рибалок, хай з тії ниті та вив'яжуть невід.
2) мн. Нити. Часть ткацкаго станка, сквозь которую проходитъ основа. Тобі, мати, нити й бердечко, мені давай полотенечко.
Оситняг, -гу, м. Растеніе = осітняг. Ум. оситняжок.
Посіктися, -січуся, -че́шся, гл. Посѣчься. Мої довгі коси посічуться.
Тіничка, -ки, ж. сосонка-тіни́чка. Раст. Equisetum arvense. Cм. падиволос.