Буркниця, -ці, ж. Бревно вдоль крыши, къ которому прикрѣплена своими верхними концами каждая пара стропилъ.
Копійчина, -ни, м.
1) Копейка. Перепадає було там сяк так копійчина за копійчиною.
2) Деньги. Та вже став і на свою копійчину збиватись.
Моги́ла, -ли, ж. 1) Могильная насыпь надъ похороненнымъ. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару... Та й висип же, мати, високу могилу, та й посади, мати, червону калину, щоб сказали люде: на всю й Україну. Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую. Ой по тих могилах угору високих, по тих гробовищах, у землю глибоких, лежить мого роду без ліку. 2) Курганъ. У полі могила з вітром говорила. роблені могили. Курганы, насыпанные для сокрытія чего-либо. Згадав про роблені могили, которі близько слободи... Як Україну воювали татари, різали людей, всі бугаївці там ховали жінок, худобу і дітей. 3) У гуцуловъ-древорубовъ: обрубленныя верхушки и вѣтви деревьевъ, сложенныя въ кучу. 4) При отливкѣ предметовъ: двѣ половины глиняной формы, сложенныя вмѣстѣ одна надъ другою. Ум. могилка, моги́лонька, моги́лочка. мн. могилки. Кладбище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає.
Покволом нар. Медленно. Спускався він із скель покволом. Іде собі покволом.
Понаскіпувати, -пую, -єш, гл. Наколоть (щенокъ, — во множествѣ).
Поножі, -жей, мн. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
Просянка, -ки, ж. = просяниця.
Протепом нар. Опрометью.
Себель, -ля, м. Рыба: Alburnus lucidus. себель. Себелів та пліточок (ловить). Ум. себе́лик.
Трудовник, -ка, м. Труженикъ. Дайте ради Христа, трудовники Божії.