Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вірьовка, -ки, ж. Веревка. Погуляв, як собака на вірьовці. Ном. № 12991. Ум. вірьовочка.
Гітинка, -ки, ж. Молодая ель. Желех.
Гультяюва́ти, -тяю́ю, -єш, гл. Кутить, повѣсничать, бездѣльничать, бродяжничать. Ґрунт продам, а сам піду гультяювати. Н. Вол. у.
Де́ржавський, -а, -е. Помѣщичій, владѣльческій. А ворота у Череваня не простиї, а державськиї. К. ЧР. 5.
Змерзлюх, -ха, м. Мерзлякъ, зябкій человѣкъ. Желех.
Лев'я, я́ти, с. = левеня. Мнж. 31.
Мицькови́й, -а́, -е́ Сдѣланный изъ шерсти молодыхъ ягнятъ, ми́цьки. Шух. І. 152.
Му́ркати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] му́ркнути, -ну, -неш, гл. 1) Мурлыкать, мурлыкнуть. Кіт сидить та муркає. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Бормотать, разъ забормотать. Муркнув щось таке, що й не розбереш, та й пішов.
Посхиляти, -ля́ю, -єш, гл. Нагнуть, склонить (во множествѣ). Ой у рути верхи крути, піду посхиляю. Мет. 116. Ой у лісі на горісі, там гадини гніздо звили, головоньки посхиляли. Чуб. V. 915.
Роскапуститися, -щуся, -стишся, гл. Разсѣсться, занять много мѣста. Ото роскапустилась, нікуди й пройти.