Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Брунчати, -чу, -чиш, гл. = дзичати. Пщола брунчить. Вх. Лем. 391.
Друбо́к, -бка́, м. = дрібок. Мені небагацько треба: соли друбок, хліба шматок та горілки чарка. Ном. № 12175. Ум. друбочок. Нема соли друбочка. Чуб. V. 496.
Дудла́, -ли́, ж. = дудло́. Вх. Лем. 412. Ум. дуде́лка. Вх. Уг. 237.
За́яць, за́йця, м. 1) Заяцъ. 2) Часть олійниці: родъ толкача, песта, давленіемъ котораго выжимается постное масло. Шух. І. 163. Ум. за́йчик.
Лоскота́рка, -ки, ж. Щекотунья. Русалка, которая замучиваетъ щекотаньемъ встрѣчающихся ей людей. Ум. лоскота́рочка. Щог. Сл. 105.
Повідщипувати, -пую, -єш, гл. Отщипнуть (во множествѣ). Не забудь же, поодщипуй довгі корінці в росаді, а то капуста дратиметься вгору. Славяносерб. у.
Позвужувати, -жую, -єш, гл. Съузить (во множествѣ). Усім би добре пошито, тільки рукава широкі — треба позвужувати. Кіевск. у.
Розчинити, -ся. Cм. розчиняти, -ся.
Субітній, -я, -є. Субботній. Не жаль мені меду й вина, а жаль мені дівування, субітнього заплітання. Чуб. V. 545. Субітнім штихом та на недільний лад. Ном. № 6655.
Черпітиха, -хи, ж. = черпіта. Вх. Зн. 80.