Відклякнути, -кну, -неш, гл. Отойти (объ окоченѣвшихъ или отмороженныхъ частяхъ тѣла).
Голодрабець, -бця, м.
1) Возъ, необшитый лубомъ.
2) = голодранець. Чого прийшли ви, голодрабці?
Закоси́ти Cм. закошувати.
Звіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. вві́рити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить, вывѣрять, вывѣрить. Я його вже звірила за того карбованця. Н. Волын. у. Я звірив на собі, що нема й гірше, як води вип'єш з холоду. 2) Довѣрять, довѣрить. Він на ню звіряв усе своє добро.
Лома́ка, -ки, ж. 1) Дубина, большая палка, сукъ. Ой у лісі на орісі сухая ломака. Великий як ломака, а дурний як собака. Не києм — ломакою. 2) О человѣкѣ: дубина, большого роста. Ум. ломачка. Ув. ломацюга, ломачище.
Недопиток, -тка, м. = недопивок. Оце як п'ють у шинку люде та позоставляють недопитки, то вони (шинкарі) позливають у чарку та й підсунуть чоловікові.
Обмежувати, -жую, -єш, сов. в. обмежити, -жу, -жиш, гл. Проводить, провести межу вокругъ, обмежевать, ограничивать, ограничить.
Опириця, -ці, ж. Колдунья. Іде чарівниця, опириця.
Погожий, -а, -е. 1) Ясный, чистый, свѣтлый. Не погожа в ставу вода, — летять (утенята) до криниці. З погожої криниченьки коня напувати. Погожий сояшний день.
2) Благопріятный, попутный (о вѣтрѣ). Погожий вітер дме.
Понатаганювати, -нюю, -єш, гл. Подвѣсить котелки къ треножникамъ. Я понаташнюю казанки, а тоді піду по картоплю.
