Бжуніти, -ню́, -ниш, гл. Жужжать.
Воля, -лі, ж.
1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося.
2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля.
3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Ум. воленька.
Киринник, -ка, м.
1) Безпорядочный человѣкъ.
2) Пачкунъ, маральщикъ.
Овечий, -а, -е. Овечій. Овеча натура.
Пити, п'ю́, п'єш, гл.
1) Пить. Хто п'є, той і ллє. Ой пий, мати, тую воду, що я наносила.
2) Пить, пьянствовать. Ой п'є Палій, ой п'є Семен, із ніг ізвалився.
Пістоль, -ля, м. Пистолетъ.
Потеребити, -блю́, -биш, гл. Потащить. Підняв його і геть потеребив за гору.
Похвалити, -ся. Cм. похваляти, -ся.
Струна, -ни, ж.
1) Струна. Що скрипочка з васильочок, а струни із рути.
2) Cм. лун 3. Ум. струнка, струночка. Іде вона як струночка.
Цілюрник, -ка, м. Цырюльникъ. Жид, цілюрник лазаретний.