Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Гужва́, -ви́, ж. Распаренная древесная вѣтвь, употребляющаяся для связыванія, обыкновенно въ видѣ кольца.
Запіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. запекти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Запекаться, запечься. Запеклися уста кров'ю — не промовлю. Запеклося моє серце.
Куркодим, -ма, м. Въ загадкѣ: пѣтухъ. Вийшов царь земляний (= миша) і пита царя Куркодима, чи не бачив царя Цурупала (= кота)?
Рунати, -на́ю, -єш, гл. = лунати.
Свекруха, -хи, ж. Свекровь. Чужа хата такая, як свекруха лихая. Ум. свекрівонька, свекро́вця, свекрушенька.
Скидень, -дня, м. Родъ красной рыбы въ Азовскомъ морѣ.
Темно нар. Темно. Удосвіта встав я, темно ще на дворі. Ум. темненько, темнесенько.
Цвеник, -ка, м. Хвастунъ.
Чук, чуки́, меж. отъ гл. чукати, употребл, при подбрасываніи дѣтей. Ой чук поберемся та будем панувати, ти будеш свині пасти, а я заганяти. Чуки-чуки до мачухи.