Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відбірати, -раю, -єш, сов. в. відібрати, відберу, -реш, гл. Отбирать, отобрать, отнимать, отнять. Іди, жоно, до матері віно відбірати. Чуб. V. 758. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Стали ляхи від козацьких комор ключі відбірати. Макс. Ти більше не будеш відбірати у мене душу. Рудч. Ск. II. 23. 2) Получать, получить. Чуб. І. 163. Відібрав і від їх листи. Стор. 3) Отбирать. Відбери жовті гурки на насіння, а зелені посоли.
Клусувати, -су́ю, -єш, гл. Гнать рысью. Клусує коня. Н. Вол. у.
Невистачка, -ки, ж. Недостача. Як невистачка дров, то я йому дам хуру там, чи дві. Канев. у.
П'їлина, -ни, ж. см. п'їла. Шух. І. 254.
Поплисти, -пливу, -веш, гл. = попливти. Котл. Ен. II. 38.
Сеймувати, -му́ю, -єш, гл. Участвовать въ сеймѣ.
Тогобочанка, -ки, ж. Жительница другого берега, живущая по ту сторону рѣки. Ум. тогобочаночка.
Фасия, -сиї, ж. Гнѣвъ. Вх. Лем. 477.
Форост, -ту, м. Сухія вѣтви, сухіе сучки безъ хвои па хвойномъ деревѣ (смереці). Шух. I. 176, 185. Cм. хворост.
Шиширхати, -хаю, -єш, гл. Производить шорохъ, шелестѣть.