Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). Вас. 179. Шух. І. 260 — 262. 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). КС. 1882. VIII. 282; 1892. ІІІ. 382. 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. Мир. ХРВ. 306. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога. Вас. 163.
Віддюбарити, -рю, -риш, гл. Отколотить, сильно побить. О. 1862. II. 58.
Замазчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Окровавить.
Наси́льство, -ва, с. Насиліе. Насильство і тиранство. К. ХП. 127.
Нахопити, -ся. Cм. нахопляти, -ся.
Оскорбити Cм. оскорбляти.
Очутіти, -тію, -єш, гл. = очутитися 1. Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї. МВ. (О. 1862. І. 97).
Розчесати, -ся. Cм. розчісувати, -ся.
Тридев'ятий, -а, -е. числ. Двадцать седьмой.
Чисташ, -ша, м. Мѣсто, очищенное отъ лѣса.