Вести, веду, -деш, гл.
1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона.
2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвившіся! Як же він високо веде.
3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою.
4) — нитку. Выводить нитку.
5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела.
6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести.
7) — танок. Cм. танок.
Гру́бний 3, -а, -е и гру́бній, -я, -є. Относящійся къ печкѣ, печной. Грубня печина.
Жа́лобний, жалобно = жалібний, жалібно.
Кряка, -ки, ж. Лягушка. Ум. крячка.
Ми́кати, -каю, -єш, гл. 1) Дергать, рвать, таскать; вырывать, выдергивать съ корнемъ. Здається... микав би за коси. Люде бачили, що вони микали пшеницю, та й досвідчили. Такий уродив маленький ячмінь, що косою не зачепиш, — доводиться микати 2) Мыкать, чесать пеньку или ленъ для пряжи. Микати мичку. 3) микати губами. Шевелить губами.
Позолотіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться похожимъ на золото, пріобрѣсть цвѣтъ золота, пожелтѣть. Колос позолотів
Понудити, -джу́, -диш, гл. Истомить (многихъ). Ой ходиш та блудила, діток понудила.
Розрипатися, -паюся, -єшся, гл. Часто входить и выходить, отворяя и затворяя дверь.
Топчило, -ла, с. Чанъ, въ которомъ топчуть виноградъ.
Цідула, -ли, ж. Записка. Прочитай оцю цідулу. Ум. цідулка, цідулочка.
