Ворчати, -чу, -чиш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Хоч не лає, дак ворчить.
Гру́з, -зу, м. Битый кирпичъ, щебень. Оклипцював її (хату), грузом набив.
Заба́мкати, -каю, -єш, гл. = забаламкати.
Заметі́ль, -лі, ж. Мятель. Заметіль замела шляхи.
Заслоня́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. заслони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Закрываться, закрыться, заслоняться, заслониться. Най ся люде наговорять, ніхто їм не боронить. Ой прийде тая годиночка, що ся їм очі заслонить.
Налати́ти, -лачу́, -тиш, гл. Прибить къ стропиламъ лати (Cм. лата).
Насупити, -ся. Cм. насуплювати, -ся.
Ріжечок, -чка, м. 1) Ум. отъ ріг. 2) Родъ вышивки.
Розривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. розірвати, -ву, -веш, гл. Разрывать разорвать. Черепаха знає, де єсть розрив-трава: як обгородити її гніздо, то вона сим зіллям зараз розриває. А вовчик сіресенький воли розірвав. Розірвали моє серце на дві половині. Шлюбу не розірве: казав бо при вінчанні, що не покину її аж до смерти.
Сапальник, -ка, м. Полольщикъ.
