Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

половецький

Половецький, -а, -е. Половецкій. Серед землі половецької. Шевч. 645.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОВЕЦЬКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОВЕЦЬКИЙ"
Байорисько, -ка, с. ув. отъ байоро.
Забурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться. 2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали. Котл. Ен. IV. 8. В рівчаки струмочок забурчав. МВ. (О. 1862. І. 71).
Злидарю́ка, -ки, ж. Ув. отъ злида́рь.
Канарочка, -ки, ж. Ум. отъ канарка.
Комперя, -рі, ж. и компір, -ра, м. = конферя. Вх. Уг. 246. Вх. Лем. 426.
Кубка, -ки, ж. Деревянная посуда для бриндзи. Вх. Зн. 30.
Маслачо́к, -чка́, м. 1) Ум. отъ маслак. 2) Кость пальца, Falanga.  
Намили́ти, -ся. Cм. намилювати, -ся.
Ошахрати, -ра́ю, -єш, гл. = обшахрати. О. 1861. VI. 76. Мислить все когось ошахрать. О. 1861. VI. 75.
Підозренний, -а, -е. Заподозрѣнный, подозрительный, вызывающій подозрѣніе. Лохв. у. Се вже я чув у самому городі Острозі від людей статечних, мовляв, віри годних і не підозренних. К. ЦН. 225.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛОВЕЦЬКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.