Вимовно нар.
1) Выразительно.
2) Условно.
Відрада, -ди, ж.
1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада.
2) Отсовѣтываніе. Ум. відрадонька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Cм. відрадість.
Защебета́ти, -чу́, -чеш, гл. 1) Защебетать. Защебетав жайворонок, угору летючи. Защебече соловей уночі, розвеселить мої чорні очі. 2) Заговорить быстро и весело. Повеселішала наша Феська, защебетала до баби.
Кавувати, -вую, -єш, гл. Распивать кофе.
Ковбасяник, -ка, м. = ковбасник.
Ло́вчик, -ка, м. Ум. отъ ловець.
Одже сз. = отже. Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав, одже щебече.
Пустоширокий, -а, -е. Широкій и пустой, безлюдный. Пустоширокі степи.
Роспатякатися, -каюся, -єшся, гл. Разболтаться. Патя та патя, та й роспатякались, неначе цілий вік їм укупі на сьому місті жити.
Усправедливити Cм. усправедливлювати.
