Боліти, -лію, -єш, гл.
1) Болѣть. Хорітимеш, болітимеш, смерти бажатимеш. Щось дуже мене ноги болять. Тя болит головонька. Татка очі болять.
2) — серцем. Скорбѣть, печалиться. Доки буду чоїм серцем день і ніч боліти. Один веде за рученьку, другий за рукав, третій стоїть, серце болить, — любив, та не взяв.
Збуча́віти, -вію, -єш, гл. Одеревенѣть. Старі кості не ворушаться і серце збучавіло.
Лебедаха, -хи, ж. Бѣдняга. Набігається лебедаха, утомиться.
Миль-миль! меж. Выражающее мельканіе. Миль-миль, як у Петрівку ягода (де-не-где побачиш).
Накипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. накипі́ти, -плю́, -пи́ш, гл. Накипать, накипѣть. Чим горнець накипів, тим буде смердіти.
Нора, -ри, ж.
1) Нора.
2) Жив. Hypudaens glareolus. Cм. нориця 2. Ум. нірка. Ув. нороха.
Оскалятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. оскалитися, -люся, -лишся, гл.
1) Оскаливаться, оскалиться.
2) Смѣяться, засмѣяться. Сказано дитина: як болить, то й плаче; скоро одпустило, вже й оскаляється.
Підбрехач, -ча, м. Человѣкъ, помогающій лгать. Въ шутку такъ называютъ второго свата, который, при сватовствѣ, своими поддакиваніями и добавленіями помогаетъ товарищу. Та у нього чимало є чого, каже перший староста. — Де то чимало? каже підбрехач. — У нього усього є багацько.
Пообпоганювати, -нюю, -єш, гл. Обгадить (во множествѣ).
Привій, -вою, м. Веревка или ремешекъ, которымъ прикрѣплено къ верхней части ярма кольцо (каблучка), соединяющее ярмо съ дышломъ.