Бурхати, -хаю, -єш, гл.
1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Море.... реве да бурхає.
2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею.
3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає.
Галанчатий, -а, -е. Одѣтый въ узкіе брюки.
Гатинець, -нця, м. Раст. Chenopodium Bonus Henrichus, L.
Зопинити, -ню, -ниш, гл. = зупинити.
Миша́р, -ря́, м. Мѣсто заросшее сорной травой.
На́їзд, -ду, м. Съѣздъ, наѣздъ. Наїзд був великий у цей ярмарок: здалека понаїздили купці. —
Обкілювати, -люю, -єш, гл. Задѣлать, забрать стѣну вертикально поставленными жердями, сдѣлать стѣну изъ такихъ жердей.
Підмовити, -ся. Cм. підмовляти, -ся.
Подзьобати, -ба́ю, -єш, гл. = подзюбати. Соловейко на маківці весь мак подзьобав.
Самоповага, -ги, ж. Самоуваженіе, чувство собственнаго достоинства.
