Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поковзати

Поковзати, -заю, -єш, гл. Сдѣлать гладкимъ, скользя по чему.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 273.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКОВЗАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКОВЗАТИ"
Бугаш, -ша, м. Запустѣлый лѣсъ. Галиц. Желех.
Винняти, -йму, -меш, гл. = виняти. Ххе!... виннявши з рота люльку і сплюнувши, мовив Кирило. Мир. Пов. II. 44.
Затьо́патися, -паюся, -єшся, гл. = задріпатися.
Мня́тка, -ки, ж. Ум. отъ м'я́та.
Обік нар. Рядомъ, возлѣ. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Виступає. Обік його жіночка небога. Шевч. ІІ. 21.
Принатурювати, -рюю, -єш, сов. в. принату́рити, -рю, -риш, гл. Пріучать, пріучить. Батько принатурив його до чумацтва. Харьк. г.
Стебель, -блю, м. = стебло. Грин. III. 18.
Струниці, -ць, ж. мн. Тонкая кишка. Вх. Лем. 471.
Хмарка, -ки, ж. Ум. отъ хмара.
Цапура, -ри, ж. Коза. Вх. Уг. 273. Ум. цапурка.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКОВЗАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.