Ви́хліб, -ба, м. Шуточное слово, употребленное повидимому въ смыслѣ: отсутствіе хлѣба. Встрѣчено въ нар. разсказѣ, который Cм. при словѣ випшоно.
Картина, -ни, ж.
1) Четырехугольникъ.
2) Небольшой листокъ бумаги.
3) Картина. Так як на картині змалював той манастирь печерський. А як сяде кінець стола та обіпреться рукою, — як та картина.
4) Изображеніе словесное въ образахъ. Як би почав я виставляти в картинах да в речах, як той Тетеря обліг Паволоч, як хотів достать і вистинать усе місто... і як старший Шрам головою своєю одкупив полковий свій город, та не скоро б ще тончив своє оповідання.
Курбелювати, -люю, -єш, гл. = курбелити.
Ма́ти II, -маю, -єш, гл. 1) Имѣть. Ой мала вдова сина сокола. І любив, і кохав, собі дівчину мав. Отже матимемо зятя! Яка коса глас довгий має, здає — ота й лучше. Терпи, тіло: маєш, що-сь хотіло. Ой мати, мати, ти жалю не маєш! Ой повінь, вітроньку, а з гори в долину, де маю родину. Маєш що їсти? Ну й їж мовчки! ось, маєш книгу! На, возьми книгу! от тобі й маєш! Вотъ тебѣ на! матимеш із їм кло́поту (робо́ту)! Будетъ тебѣ съ нимъ хлопотъ! Дідона ж мала раз роботу, як з ним побігла на охоту. бог має. Нѣтъ. За Ганною навіть піп не йшов, бо ховати Бог мало защо. чорт-має, ма. Нѣтъ. Є гроші? Чорт-ма й копійки! Въ слѣд. примѣрѣ мати знач. родить: Кажуть люде, — чого я така гожа? Мене мати тоді мамі, як зацвіла рожа. 2) Намѣреваться, быть, намѣреннымъ, предполагать. Щось маю казати тобі — іди сюди! Кому Господь має що дати, то дасть і в хаті. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє: тим я її не займаю, що сватати маю. А се сі воли за що маєте продати? Голуб голубоньку да покинути має. Я мав заколоти свиню, та шкода, бо молода ще. Він... зараз постеріг, що то його мають виряжати з дому. Через тиждень Леонид Семенович мав виїхати до Київа. Ой мала я журитися, — нехай на Петрівку. 3) Быть должнымъ. Як вас, паничу, маємо звати? Маєш робити, то роби по правді, не виляй. Чи зійшло сонце? Мало зійти вже. 4) Съ неопредѣл. накл. глагола переводится безличной формой: придется. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю. А ти маєш з їм укупі робити. 5) мати за кого, за що. Считать кого кѣмъ, чѣмъ. Жінка, що сама відбувала б жнива, мала б себе за вдову і народ би ганив за се чоловіка, що він хліба святого вкупі не заробляв із жінкою. Мене люде за дурного мають. Він не має мене за матір. він не має мене за устілку. Онъ считаетъ меня ни во что. 6) має-бути = мабуть. Має-бути панич простив. 7) маючи звичай. Соблюдая приличіе. 8) мати злість на ко́го. Злобствовать на кого. Злість на мене має Кость. 9) мати на мислі. Предполагать, думать. Скажи, мені, серце моє, що маєш на мислі? 10) мати на пеньку. Помнить, держать въ памяти. Я на пеньку собі маю, що він казав мені, той ворожбит-циган. 11) мати на о́ці. Не спускать съ глазъ.
Помежувати, -жую, -єш, гл. Размежевать (во множествѣ). Ой помежували степи запорозькі і козацькі славні луки.
Потуха, -хи, ж.
1) Пріободреніе? Де в хаті свекруха, там сину потуха, а невістка ходить, як прибита муха.
2) випити на потуху. Выпить въ заключеніе. На потуху випийте четвертуху. Далі глитнув з пляшки на потуху горілки.
Притримуватися, -муюся, -єшся, сов. в. притриматися, -маюся, -єшся, гл. Придерживаться, придержаться.
Скляриха, -хи, ж. Жена стекольщика.
Увозити, -вожу, -зиш, сов. в. увезти, увезу, -зеш, гл.
1) Ввозить, ввезти, завозить, завезти. Не то кінь, що в болото ввезе, а то що з болота вивезе.
2) Только сов. в. Провезти. Мене, брата піхотинця, міждо коні беріте, хоч милю увезіте.
Хованиця, -ці Воспитанница, вскормленница, пріемная дочь.