Випадати, -даю, -єш, сов. в. випасти, -ду, -деш, гл. 1) Выпадать, выпасть. Аж. очі випадають, так голова болить. Як рак з кошеля випав, так багачеві таляр з калити. Вітер і сніг випадає, чумак в полі пропадає. Випав сак і тому бідному. 2) Случаться, случиться, приходиться. Випало мені якось бути у його в хаті. Така мені доля гірка випала. О. Гервасієві саме тоді випала дорога. Яке коли нещастя випаде. Випада́є. а) Случается, приходится. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, — все випада таки Рябка притьмом побить. не випадає. Не слѣдуетъ, не приходится, неприлично. Мені не випадає так казать. б) Значить, слѣдовательно, выходить. Випада, ви усі три були дурні, а вона розумна. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний.
Вікновина, -ни, ж. Чистое мѣсто на заросшемъ озерѣ или болотѣ.
Гибіти, -бію, -єш, гл. Хирѣть, болѣть, страдать отъ недостатка чего-либо. Гибіла, гибіла моя ненька, поки і зовсім лягла. Мусимо гибіти, бо нема в що вдягтися добре.
Забенкетува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Запироваться.
Зімо́вище, -ща, с. = зімовник.
Неу... Слова, начинающіяся этими буквами и не помѣщенныя ниже, Cм. на нев....
Перетинати, -на́ю, -єш, сов. в. перетяти, -тну, -не́ш, гл.
1) Перерѣзывать, перерѣзать, перерубывать, перерубить, пересѣкать, пересѣчь. А у його та була така шабля, шо на шо настачиш, так і перетне.
2) Перерѣзывать, перерѣзать путь, преградить дорогу. Не читав князь Єрема листів, іздалека: перетяв усі дороги і стежки дейнека. До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можно і по під тином.
Попотужити, -жу, -жиш, гл. Погоревать много, нагореваться, наплакаться. Як вигнала мене свекруха... — що я попожурилась, що я попотужила.
Пораздратовувати, -вую, -єш, гл. Раздражить (многихъ).
Роспускати, -ка́ю, -єш, сов. в. роспусти́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш.
2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Як широка сокорина віти, роспустили. Косоньку роспущу. Наша пані хупава роспустила рукава. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? Хвіст роспустив. Канчук роспускає. Роспустіте ж ви шовковий невод. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. — губи, морду, язика. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не распускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Роспустив морду, як халяву. Не дай рукам волі, то й сам ке підеш у неволю, та язика ще не роспускай. — сльози. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки распустила. — патьоки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи!
3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього.
4) Распарывать, распороть. Піря вгорі, мов подушку що роспустило. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски.
5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи.
6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили.
7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. О льдѣ: расплавить. Лід распусти.
8) Гасить, погасить (известь).