Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позволяти

Позволяти, -ля́ю, -єш, сов. в. позволити, -лю, -лиш, гл. Позволять, позволить. Я люблю дівчину та й мислю її взяти; не позволяють вороженьки, ще й рідная мати. Чуб. V. 137.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 262.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗВОЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗВОЛЯТИ"
Безносько, -ка, м. Человѣкъ, не имѣющій носа.
Будзя, -зі, ж. Мясо. Вх. Лем. 395.
Випровожати, -жаю, -єш, гл. = ви́проваджати. Випровожала вдова свого сина, ту єдиную дитину. Шевч. 362.
Загра́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Заиграться. Не засидиться, не заграється ніде. МВ.
Залига́ти Cм. залигувати.
Мацю́пе́нький, -а, -е. = маціненький. Борз. у. Желех.
Немов нар. Словно, будто, точно. Немов би дав Бог. Ном. № 7522.
Непристойність, -ности Неприличіе. Желех.
Пересідати, -да́ю, -єш, сов. в. пересісти, -ся́ду, -деш, гл. Пересѣдать, пересѣсть.
Потопитися, -плю́ся, -пишся, гл. Утонуть. Розбила буря їх корабель і усі люде потопились. Рудч. Ск. II. 19. Ой брат сестру через море вів, сестра потопилась, брат переплив. Грин. III. 404.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗВОЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.