Гордови́на, -ни, ж. Раст. а) = Гордина. б) Malva crispa. З инших овочів найбільше ідять вигині, дальше дерен, черемху, гордовину. Пішов у ліс... Чи горіх знайде хлопець, чи китицями гордовину.... Ой у городі та гордовина, на гордовині та зозуленька. 2) = Гордівниця. Ой дівчино-гордовино, гордуєш ти мною. 3) = Городина.
Змовленник, -ка, м. Заговорщикъ.
Кімня́хъ, -ха, м. = Кім'я́х.
Погоріти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Погорѣть, сгорѣть. Погоріли степи, поля і зелені байраки. Торік ми погоріли та оце й досі на хату не стяглися — у брата живемо. 2) Побагровѣть. Зоря погоріла дуже на вітер. 3) Загорѣть. Од сонечка погорів, од вітречко, почорнів.
Пожарина, -ни, ж. Пожарище. Ой так на чужині, як на пожарині, ніхто не пригорне а в лихій годині.
Позморщувати, -щую, -єш, гл. Поморщить (во множествѣ).
Пропрасувати, -су́ю, -єш, гл. Прогладить. Усісінький день пропрасувала.
Сотня, -ні, ж.
1) Сотня, сто штукъ.
2) Часть козацкаго полка.
3) Въ старой Украинѣ XVII и XVIII в. извѣстная часть территоріи, состоявшая изъ нѣсколькихъ курінів и сама составлявшая часть полка. Ум. со́тенька.
Хворість, -рости, ж. Болѣзнь. Кому користь, а нам хворість.
Шляхта, -ти, ж. Шляхта, дворянское сословіе въ Польшѣ. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє, та королем коверзує. Ум. шляхтонька, шляхточка.