Варянка, -ки, ж. Родъ кушанья, свареннаго изъ капусты, капустной жижи.
В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Уроки.... печінку в'ялили. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила.
Гуро́к, -рка́, м. = Огірок. Ум. Гуро́чок. Повна як гурочок.
Звича́йно нар. 1) Обыкновенно. 2) Вѣжливо, прилично. 3) Конечно, разумѣется, само собой, по обыкновенію. Звичайно, крадене. Було, як почне хто казку казати, звичайно про змія, то так його наче і ввижаю перед себе. Ум. звичайне́нько. Бабуся йому на те звичайненько одмовила.
Карабеля, -лі, ж. Изогнутая сабля. Біля боку моталась карабеля, обсажена самоцвітами.
Наколі́нниця, -ці, ж. Обыкн. во мн. ч. наколі́нниці. Родъ камашъ изъ бѣлой шерсти, надѣваемыхъ зимой гуцульскими женщинами и завязываемыхъ выше колѣнъ.
Повряжатися, -жаємося, -єтеся, гл. Нарядиться (о многихъ).
Пропонувати, -ну́ю, -єш, гл. Предлагать. Що то за грунт, що він нам пропонує? Як отруєно Батуру, так первим на його престол пропонували пани князя Василя.
Розгін, -го́ну, м. 1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. 2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Зо всього розгону рів перескочив. Дождавсь і зо всього розгона вліпив такого макогона, що пан Талес шкереберть став. Ла веретені осаджене грубе деревяне колесо, що служить до розгону. 3) Распоръ, распорка для удерживанія двухъ предметовъ врозь. 4) орати у розгін. Пахать отъ средины къ краямъ. 5) дзвонити у розгона. Звонить, раскачивая весь колоколъ.
Самозречення, -ня, с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення.
