Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позадовольняти

Позадовольняти, -ня́ю, -єш, гл. Удовлетворить (многихъ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗАДОВОЛЬНЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗАДОВОЛЬНЯТИ"
Варянка, -ки, ж. Родъ кушанья, свареннаго изъ капусты, капустной жижи. Вх. Лем. 395. Вх. Уг. 229.
В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Гліб. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Грин. ІІІ. 536. Уроки.... печінку в'ялили. Мнж. 152. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Мет. 17. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Мет. 253. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила. МВ.
Гуро́к, -рка́, м. = Огірок. Ном. № 6660. Маркев. 153. Ум. Гуро́чок. Повна як гурочок. МВ. І. 8.
Звича́йно нар. 1) Обыкновенно. 2) Вѣжливо, прилично. 3) Конечно, разумѣется, само собой, по обыкновенію. Звичайно, крадене. Шевч. 585. Було, як почне хто казку казати, звичайно про змія, то так його наче і ввижаю перед себе. Рудч. Ск. І. 130. Ум. звичайне́нько. Бабуся йому на те звичайненько одмовила. МВ. (О. 1862. III. 55).
Карабеля, -лі, ж. Изогнутая сабля. Біля боку моталась карабеля, обсажена самоцвітами. МПр. 76.
Наколі́нниця, -ці, ж. Обыкн. во мн. ч. наколі́нниці. Родъ камашъ изъ бѣлой шерсти, надѣваемыхъ зимой гуцульскими женщинами и завязываемыхъ выше колѣнъ. Шух. І. 139.
Повряжатися, -жаємося, -єтеся, гл. Нарядиться (о многихъ).
Пропонувати, -ну́ю, -єш, гл. Предлагать. Що то за грунт, що він нам пропонує? Шевч. (О. 1862. VI. 11). Як отруєно Батуру, так первим на його престол пропонували пани князя Василя. К. ЦН. 225.
Розгін, -го́ну, м. 1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Канев. у. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. Чуб. 2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Мир. Пов. II. 60. Зо всього розгону рів перескочив. Дождавсь і зо всього розгона вліпив такого макогона, що пан Талес шкереберть став. Котл. Ен. Ла веретені осаджене грубе деревяне колесо, що служить до розгону. Шух. 1. 258. 3) Распоръ, распорка для удерживанія двухъ предметовъ врозь. Шух. І. 150. 4) орати у розгін. Пахать отъ средины къ краямъ. Канев. у. 5) дзвонити у розгона. Звонить, раскачивая весь колоколъ.
Самозречення, -ня, с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. К. ЦН. 297.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗАДОВОЛЬНЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.