Гуртови́й, -а́, -е́. 1) Совмѣстный, общій, коллективный. Святилась гуртова робота та чортова з'їжа. 2) Оптовый. Гуртовий продаж. 3) Незаконнорожденный (въ насмѣшку). Чий це хлопець? — Це гуртовий Терешко. Гуртові діти.
Забі́га, -ги, об. Бродяга, пришелецъ. Та се мабуть якийсь забіга.
Картопління, -ня, с. Картофельные стебли.
Ладі нескл. дѣтск. = ладки. Ладі, ладусі, а де були? — В бабусі.
Підря, -рі, ж. см. підра.
Повизолочувати, -чую, -єш, гл. Позолотить (во множ.). Такі повизолочувані усе пам'ятники.
Простень, -ні, ж. Нитка на веретенѣ.
Пуголоватиця, -ці, ж. = пуголовок.
Товкати, -ка́ю, -єш, гл. Бить, стучать, толкать. Дай же, Боже, діждати — яйцями товкати. (На Великдень)
Хуртеча, -чі, ж. = хурта = хуртовина 1. На дворі було хуртеча та метелиця мете. На дворі мете хуртеча, ліпе сніг в вікно.