Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віянка

Віянка, -ки, ж. = віяння 2. Аф. 351.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 243.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЯНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЯНКА"
Бандурочка, -ки, ж. Ум. отъ бандура.
Глушець, -шця, м. Лень, Linum usitatissimum. Вх. Уг. 233.
Дрягті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. = двигтіти, дряготіти. Ходять сім коров по піску і такі ситі, що сало на їх так і дрягтить. Мил. 4.
За́бережень, -жня, м. Ледъ возлѣ берега. Річка ще не замерзла, а забережні вже є. Міусск. окр.
Заріза́ти, -жу, -жеш, гл. Зарѣзать. Хоч заріж, то не хоче. Ном. № 2636.
Попичка, -ки, ж. Птица Palus palustris, синица болотная, камышевка. Вх. Пч. ІІ. 13.
Роспрасувати, -су́ю, -єш, гл. Разгладить утюгомъ.
Сисунча, -чати, с. = сисун. (Залюб).
Чічник, -ка, м. Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. II. 33.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЯНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.