Багнисько, -ка, с. ув. отъ багно.
Відмотати Cм. відмотувати.
Віконниця, -ці, ж. Ставня. Ой з-за гори вітер віє й віконниці хитаються. У нас вікна із віконницями.
Добива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. доби́тися, -б'ю́ся, -б'є́шся, гл. 1) Добиваться, добиться; достигать, достичь чего либо. Багато й Юрусь погубив земляків, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьманувати. Як в биком не биться, а все молока не добиться. 2) Добираться, добраться; доходить, дойти; достигать, достичь чего. До преосвященного добийтесь, то буде і в вас благочестие. Добився він до раю. Не загине наша слава, доб'ємося до Варшави. Міст тріщить, лист осипається: змій додому добивається. І аж в середу у Хрестці к вечеру добились.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Забитни́й, -а́, -е́ О пути, дорогѣ: занесенный снѣгомъ. Дорога забитна... снігу валява.
Затала́пати, -паю, -єш, гл. Забрызгать, запачкать жидкой грязью одежду.
Зашмали́ти, -лю́, -лиш, гл. Подвергнуть загару, обжечь.
Поклясти, -кляну и -клену, -не́ш, гл. Поклясть, проклясть. Мене, молоду, кожен поклене.
Приспів, -ву, м. Припѣвъ.
