Відпиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відпитися, відіп'юся, -єшся, гл. Напиваться, напиться вдоволь. Знайшли воду, не відіп'ються; тяжко вже їм і дихати.
Голубитися, -блюся, -бишся, гл. Нѣжиться, ласкаться, голубиться. Нам можно без гріха і любитися і голубитися.
Гостя́к, -ка́, м. Волъ, трудно откармливаемый и худой.
Джу́ґля, -лі, ж. Зимняя шапка.
Нарі́жний, -а, -е. Угольный, краеугольный. Копай наріжню яму на слуп наріжний. Хто положив наріжний камінь.
Насипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. насипати, -плю, -плеш, гл. 1) Насыпать, насыпать. Пам'ятатиме до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють. Казав собі насипати високу могилу. 2) Наливать, налить. Насипай швидче борщу, — їсти хочеться, аж шкура болить! Насип мені ще чарочку! Насипмо оливи.
Піваркушевий, -а, -е. Полулистовой.
Повітовий, -а, -е. Уѣздный. Повітовий суд. В одному повітовому місті жив міщанин Лемішка.
Пучка, -ки, ж. Ум. отъ малоупотребительнаго пука (см.), но употребляется самостоятельно въ томъ-же значеніи. 1) Конецъ пальца на рукѣ, точнѣе: внутренняя часть конца пальца ка рукѣ; иногда въ значеніи: палець. З пучок та з ручок житимемо. Загнала шпичку під ніготь, а тепер пучку обриває. Пучками, та ручками, мовляв, хліб заробляємо. Я собі один одним, як пучка. Давай знімати каблучку з пучки. На одній руці пучки, та неоднакові. 2) Щепотка. Позич мені пучку соли. Ум. пучечка. Панночка, чи глянула на нас, чи ні, — простягла дві пучечки поцілувати.
Тратити, -чу, -тиш, гл.
1) Расходовать, проживать, тратить. Сам бачу, що худобу трачу. Що тобі у руки не дай, усе тратиш.
2) Терять, губить. А я плачу, літа свої марно трачу. Служба вільность тратить.
3) Казнить, лишать жизни. Вдовин-синонька тратити гадають. Була дівка така. І вона мала четверо дітей.... ті діти тратила.
