Відмовлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відмовитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Отказываться, отказаться, отговариваться, отговориться. Було мати кажуть: давай я тебе росчешу. Так я вже відмовляюсь, відмовляюсь: скубуть бо дуже. Одмовлялась я обмовлялась, та й мусила послухатись. 2) Оканчивать, окончить говорить. Ручки ж мої білесенькі одробилися, очі ж мої каресенькі обдивилися, уста ж мої сахарнії одмовилися.
Вольно нар. 1) Свободно, вольно. І все, що лазить по долівці, і все, що вгору вільно лине. 2) Можно. Дома я, каже, дома! Усе мені вільно. Що вільно панові, то не вільно Іванові. Вільно собаці і на владику брехати. Красти вільно, та б'ють більно. не вільно. Нельзя.
Жагну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Ужалить. Чорненьке маленьке увесь світ жагнуло (заг: блоха).
Поплякати, -каю, -єш, гл. Пососать у матки молока. Близнят, коли одна вівця не попляка́ обох, одно одбірається.
Поріднити, -ню́, -ни́ш, гл. Породнить, сдѣлать роднымъ. Поріднила нас недоля.
Порізник, -ка, м. Раст. = поранник.
Римарство, -ва, с. Шорное ремесло, шорничество. Cм. лимарство.
Роспитати, -ся. Cм. роспитувати, -ся.
Смужкатий, -а, -е. = смугнастий.
Тречи числ. = тричи. Тречи на день одвідаю.
