Зати́катися, -каюся, -єшся, гл. Украситься цвѣтами и пр., заткнувъ ихъ въ волоса, головной уборъ. В саду була, рожу рвала та й затикалася. Ой упала зоря з неба та й розсипалася; мила зорю позбірала та й затикалася.
Напосіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. напосі́сти, -ся́ду, -деш, гл. Насѣдать, насѣсть, налегать, налечь, настаивать, настоять. Тоді б ми з москалем так на злочестиві костьоли напосіли, як ляхи на наші благочестиві церкви. Я таки на нього напосяду, то він оддасть.
Ніб, ніби, нар. Будто, точно, словно; молъ; такъ сказать. Ніби русавки Клечаними святками вигукують. Та й торкнув свого молодого: примічай ніби. Отсе ж він ніби його син, та був, бачте, у школі.
Обважити, -ся. Cм. обважувати, -ся.
Пам'ятка, -ки, ж. 1) Память, воспоминаніе. Приятелі їх садили тоді на пам'ятку. На тобі книжку на пам'тку. впасти в пам'ятку. Запечатлѣться въ памяти. Вже що вона через те заподіяла миру, того не впало мені в пам'ятку. се мені у пам'ятку. Это мнѣ памятно. Більше всього в пам'ятку мені, як уже піп приїхав ховать. 2) Подарокъ на память. 3) Поминальная книжка.
Підлити Cм. підливати.
Поводдя, -дя, с. Повода. Держить коня за поводдя.
Потрухнути, -ну, -неш, гл. Сгнить (о деревѣ). Потрухли чумацькі вози і занози.
Хвантина, -ни, ж. = фантина. Баба моя носила оцю хвантину, а далі мати, а потім жінка.
Хлоп'я, -яти, с. Маленькій мальчикъ; мн.: ребята. Се й мале хлоп'я знає. Тепер, — от як там п'ять або шість год хлоп'яті, вже воно й у штанцях. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає, ходім погуляти. Ум. хлоп'ятко, хлоп'яточко. Пасе ягнята мале хлоп'яточко в стерні.