Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гірклий, -а, -е. Прогорьклый.
Дзвеніти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Звенѣть, звучать. Тілько дзвеніло шкло у вікнах. МВ. І. 132. Голос дзвенить. МВ. І. 110. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? Ном. № 13397. 2) Жужжать. Дзвенять трутні. Черкас. у.
Забудува́ння, -ня, с. Строеніе, постройка. Якісь невидані місця, якесь пишне забудування. Левиц. І. 213.
Зрядник, -ка, м. Раст. Gladiolus imbricatus L. ЗЮЗО. І. 124.
Лу́пнути Cм. лупати.
Монома́хия, -хиї, ж. Единоборство. К. ЧР. 167.
Орендаренко, -ка, м. Сынъ арендатора.
Підсак, -ка, м. = підсака. Вх. Пч. II. 23.  
Побродити, -джу, -диш, гл. 1) Походить въ бродъ. Побродила по воді. Кв. 2) Отправиться бродить, уйти изъ дому. Сама сь дівка побродила, що сь козака полюбила. Гол. I. 121. 3) Потоптать, бродя. Походжено та поброджено вороними кіньми, то ж ходила, побродила журавочка з дітьми. Чуб. V. 52. Не жаль мені тої травиці, що її побродила, тільки жаль мені свого пір'ячка, що його поронила. Рк. Макс.
Струплястий, -а, -е. = струпкий. Струплястий шлях. Черн. г.