Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погонець

Погонець, -нця, м. 1) = погонич 2. Г. Барв. 18. Був в погонцях за Дунаєм. Мкр. Н. 2) Погонщикъ, посланный за кѣмъ въ погоню. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 234.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОНЕЦЬ"
Бриндзяник, -ка, м. Лепешка съ бриндзою. Вх. Уч. 228.
Волокінник, -ка, м. Раст. Paris quadrifolia. Вх. Пч. І. 11.
Индичня, -ні, ж. Помѣщеніе для индюковъ.
Півп'ята, числ. Четыре съ половиною.
Розгонити, -ню, -ниш, гл. = розганяти. Гуща дітей не розгонить. Ном. № 1369.
Роскарячити, -ся. Cм. роскарячувати, -ся.
Тарлабан, -на, м. Раст. Spiraea Filipendula L. Анн. 339.
Тупонути, -ну, -неш, гл. Сильно топнуть. Шейк.
Утішка, -ки, ж. Ум. отъ утіха.
Хвершальський, -а, -е. Фельдшерскій. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.