Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погонич

Погонич, -ча, м. 1) Погонщикъ, работникъ, погоняющій воловъ при пахотѣ или у чумаковъ. Рудч. Чп. 90. От він узяв, нарвав війце і підпріг єї, а жінку поставив за погонича. Рудч. Ск. І. 180. 2) Возница. Ляснув погонич пугою, коні... потюпали і зникли з очей. К. Оп. 5.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 234.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОНИЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОНИЧ"
Викрикнути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. МВ. (О. 1862. ІІІ. 39). Брат на мене викрикнув. Федьк.
Мармази́нка, -ки, ж. Шапка изъ синяго или краснаго сукна, съ загнутою мѣховою опушкою. Гол. Од. 70.
Неґречність, -ности, ж. Неучтивость, невѣжливость.
Нечепура, -ри, об. Неряха. Та то, каже, така нетіпаха, нечепура — куди їй. Рудч. Ск. II. 48.
Обгонити, -ню, -ниш, гл. = обганяти.
Огер, -ра, м. Жеребець. Дивися, огерем яким сам пан круг тебе похожає. Шевч. Дід їхав навзаводи на вороному арабському огеру. Стор.
Пер, -ру, м. Рыба Thymallus wexillifer. Вх. Пч. II. 21.
Риззя, -зя, с. Лохмотья. К. ПС. 51. Ветхе риззя обтріпалось і на латах лати. К. МБ. II. 135. Старець.... труситься в дирявому риззі. Г. Барв. 271.
Скіпщик, -ка, м. Платящій за нанятое поле частью урожая. Харьк. г. Лохв. у.
Сметанка, -ки, ж. Ум. отъ сметана.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОНИЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.