Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погонка

Погонка, -ки, ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Мнж. 189. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Павлогр. у. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Екатер. у. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Екатер. у. (Залюб.). Cм. погінка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 234.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОНКА"
Дев'ятна́дцятий, -а, -е., чис. Девятнадцатый.
Деме́нний, -а, -е. Рулевой.
Застаткува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Порядочно повести себя. Перше все по коршмах вештався, а як оженився, так і застаткував.
Коновой, -вою, м. = конвой. Як піду я у чужу країну, — коновоєм приведуть. Рудч. Чп. 85.
Лись меж. = блись. Черк. у.
Оркан, -на, м. Арканъ. Гей будеш ти, коню буланенький, на оркані ходити. Н. п.
Переказати Cм. переказувати.
Риндзя, -зі, ж. Телячій желудокъ. Вх. Зн. 59.
Скіпати, -паю, -єш, гл. 1) Колоть, раскалывать, щипать (лучину). 2) Раздроблять въ щепки. (Гарматами) скіпає в скіпки наш Байда гаспидські ґалери. К. Бай. 90.
Шапка, -ки, ж. 1) Шапка. Чуб. VII. 413. Чорт бери тапку, аби голова ціла. Ном. № 7282. 2) Снопъ съ развороченнымъ верхомъ, положенный сверхъ полукіпка. Лохв. у. Kolb. І. 63. Шух. І. 166. 3)жидівська. Растеніе Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11. Ум. шапочка, шапонька. Ізняв шапоньку та й поклонився. Чуб. III. 296.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.