Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поволока

Поволока, -ки, ж. 1) Ремни, шнурки на обуви. 2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. Павлогр. у. згрібають поволоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Шух. I. 170. Ум. поволі́чка, поволо́ченька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 225.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОЛОКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОЛОКА"
Відкільсь, відкілясь нар. Откуда-то. Коняку відкілясь притаскав. Мнж. 131.
Їдцем нар. = їдом. Їдцем їсти.
Ле́мбик, -ка, м. Алембикъ, перегонный кубъ.
Натовп, -пу, м. Стеченіе, скопленіе народа, толпа. За тим натовпом (що гості на весіллі), клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись. МВ. (О. 1862. III. 50).
Передержування, -ня, с. Сохраненіе на нѣкоторое время. Дати на передержування. Лебед. у.
Пицюрина, -ни, ж. Penis. Уман. у.
Поназдирати, -ра́ю, -єш, гл. Надрать (во множествѣ). З ляхів козаки поназдирали. К. Хм. 60.
Тижик, -ка, м. пт. = чайка. Вх. Пч. II. 15.
Халупник, -ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. І. 271.
Шептання, -ня, с. Шептанье, шепотъ. Учувалося тихе Хведорове шептання. Мир. Пов. І. 159. Ум. шептаннячко.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВОЛОКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.