Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. 3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.
Забра́ння, -ня, с. Взятіе, захватъ.
Куронька, -ки, ж. Ум. отъ ку́рка.
Магомета́нин, -на, м. Магометанинъ. К. ПС. 61.
Нужний, -а, -е. 1) Изможденный, истомленный. 2) = нуждений і. Горе мені нужному, що я винен кожному.
Обачитися, -чуся, -чишся, гл. Выздоровѣть. Вх. Лем. 440.
Обурювати, -рюю, -єш, сов. в. обурити, -рю, -риш, гл. 1) Обрушивать, обрушить. Аж гидко дивитись на панський двір: штахети обурені, хати облуплені, тини теж повалились. О. 1862. V. 109. Стола і ослона не було, обурені лавки лежали долі. О. 1862. VII. 31. 2) Возмутить, возбудить негодованіе.
Позасмажувати, -жую, -єш, гл. 1) Зажарить (во множествѣ). Гусей зо троє треба буде засмажити. — Позасмажуємо! 2) Заправить масломъ, изжареннымъ съ лукомъ (многое).
Політати, -та́ю, -єш, гл. Полетать.
Торгання, -ня, с. Дерганіе. Шейк.