Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буяти

Буяти, -яю, -єш, гл. 1) Роскошно расти. Така бузина скрізь як ліс, ніхто туди не ходить, — та буяє так, що продертись трудно. Драг. 81. Поле в них буяє подяками. К. МБ. XI. 152. Гіллястий ясокір буяє. МВ. ІІ. 174. 2) Буйствовать, бушевать. Козаки блукають купами по місту да буяють, як тиї бугаї в череді, — хочуть двори ламати да грабувати старшину. К. ЧР. 322. Тепер, славити Бога, тихо стало, а то все вітри буяли. Камен. у. 3) Парить, рѣять; жить и двигаться свободно. Буяли в небо крилами орлиці. Вінок. 228. Риба в морі і в ріках буяла. Чуб. І. 70.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 119.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЯТИ"
Брязкач, -ча, м. Звонкая монета.
Зацю́кати, -каю, -єш, гл. Начать слегка рубить топоромъ.
Колос, -су, м. 1) Колось. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Шумить золотим колосом пшениця. Левиц. І. 77. 2) Часть косы (орудія), находящаяся передъ ея концомъ, носкомъ. Шух. І. 169. Ум. колосо́к.
Манько́, -ка, м. = манькут.
Підливання, -ня, с. Подливаніе.
Повзуватися, -ва́юся, -єшся, гл. Обуться (о многихъ).
Помохнатіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться мохнатымъ.
Потурнак, -ка, м. Ренегатъ (отуречившійся). Желех.
Трухцем нар. Рысцой. Шейк.
Цвонястий, -а, -е. О колесѣ: съ составнымъ ободомъ. Цвонясті колеса. Литин., Камен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.