Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буяти

Буяти, -яю, -єш, гл. 1) Роскошно расти. Така бузина скрізь як ліс, ніхто туди не ходить, — та буяє так, що продертись трудно. Драг. 81. Поле в них буяє подяками. К. МБ. XI. 152. Гіллястий ясокір буяє. МВ. ІІ. 174. 2) Буйствовать, бушевать. Козаки блукають купами по місту да буяють, як тиї бугаї в череді, — хочуть двори ламати да грабувати старшину. К. ЧР. 322. Тепер, славити Бога, тихо стало, а то все вітри буяли. Камен. у. 3) Парить, рѣять; жить и двигаться свободно. Буяли в небо крилами орлиці. Вінок. 228. Риба в морі і в ріках буяла. Чуб. І. 70.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 119.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЯТИ"
Гойкати, -каю, -єш, гл. Кричать. Вх. Зн. 11.
Доснува́тися, -ную́ся, -є́шся, гл. Оканчиваться основѣ (въ тканьѣ). 2) = досновиґатися.
Дотира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. доте́рти, -тру́, -тре́ш, гл. Дотирать, дотерѣть.
За́відця, -ці, м. Завѣдывающій, руководитель; подрядчикъ. Властитель такого ліса наймає собі за́відцю — чоловіка, який би усю роботу у лісі (рубати ліс) на себе перебрав; завідця годить собі леґінів. Шух. І. 173.
Здупла́віти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться дуплистымъ (о деревѣ). Желех.
Нездоліти, -лію, -єш, гл. Болѣть. Борз. у.
Приржавіти, -вію, -єш, гл. Покрыться слегка ржавчиной.
Розбовкати, -каю, -єш, гл. Раззвонить, разболтать.
Розсупонити, -ню, -ниш, гл. Развязать супоню.
Сокирник, -ка, м. Плотникъ. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.