Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бучуля

Бучуля, -лі, ж. = бочуля. Плачте, діти, плачте, бучулі не бачте; плачте, діти, ревне, чей орендар бучулю верне. Pauli. II. 85. Ум. бучулька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 118.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЧУЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЧУЛЯ"
Дба́лий, -а, -е. Рачительный, старательный, заботливый. А тим часом у дбалої господині-паніматки вже й обід постиг. Левиц. І. 174.
Закоха́ти, -ся. Cм. закохувати, -ся.
Запі́сяти, -сяю, -єш, гл. Дѣтск. обмочить.
Збут, збу́ту, м. Сбытъ. Оце ж який на них збут великий. Гацц. Аб. 62.
Манту́лити, -лю, -лиш, гл. Выманивать подачки.
Олійничка, -ки, ж. 1) Ум. отъ олійниця. 2) Жена олійника.
Отрунок, -нку, м. Желудокъ. Харьк.
Позадурювати, -рюю, -єш, гл. Забить голову, одурить (многихъ).
Пошкварити, -рю, -риш, гл. 1) Пожарить нѣкоторое время. 2) Изжарить (во множествѣ).
Сцільник, -ка, м. = стільник. Маркев. 17, 169. Ум. сцільничо́к. Стор. І. 61.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЧУЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.