Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бучуля

Бучуля, -лі, ж. = бочуля. Плачте, діти, плачте, бучулі не бачте; плачте, діти, ревне, чей орендар бучулю верне. Pauli. II. 85. Ум. бучулька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 118.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЧУЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЧУЛЯ"
Гачечок, -чка, м. Ум. отъ гак.
Друзь, -зя, м. = друг. Чи не вб'єте або чи не скараєте вірного мого друзя. Мет. 403.
За́городка, -ки, ж. Ум. отъ за́города.
Заполі́скувати, -кую, -єш, сов. в. заполоска́ти, -лощу́, -щеш, гл. 1) Заполаскивать, заполоскать, замывать, замыть. Жінка пішла заполіскувати рядно, бо в болото трохи закалялось. Н. Вол. у. Заполіскував у ставку конотопських молодиць та старих баб, мов плаття, та з півдесятка їх на смерть утопив. Кв. II. 152.
Недава, -ви, об. Не лающій, не дающая чего либо; скупой, скупая. Новомоск. у.  
Притаскати, -ка́ю, -єш, гл. Притащить. Мнж. 131. Піймали щуку молодці та в шаплиці гуртом до суду притаскали. Гліб. Притаскали вони його і додому. Драг. 70.
Пупер, -пра, м. = пупець 3. Вх. Лем. 459. Ум. пуприк.
Пустовщина, -ни, ж. Опустѣвшее поселеніе, пустошь.
Хабаль, -ля, м. Любовникъ, волокита. Желех.
Харапутно нар. Опрятно, чистоплотно. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЧУЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.