Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бучуля

Бучуля, -лі, ж. = бочуля. Плачте, діти, плачте, бучулі не бачте; плачте, діти, ревне, чей орендар бучулю верне. Pauli. II. 85. Ум. бучулька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 118.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЧУЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЧУЛЯ"
Видавництво, -ва, с. Издательство. К. XII. 136.
Виторопитися, -плюся, -пишся, гл. Вытаращить глаза.
Віконце, -ця, -е, Ум. отъ вікно.
Дідусі́в, -се́ва, -ве Дѣдушкинъ.
Загряни́шний, -а, -е. = загранишний. Пов'язує її хустками... загрянишними. О. 1862. І. 74.
Згі́р'Я Cм. згірря.
Здорове́ць, -вця́, м. Здоровякъ. Левч. 47.
Лахманник, -ка, м. 1) Тряпичникъ. 2) Ветошникъ. Желех.
Налютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Напаять. 2) = налютуватися.  
Уладнати, -днаю, -єш, гл. 1) Уладить. 2) Поладить. Ніяк не владнають. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЧУЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.