Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буяк

Буяк, -ка, м. 1) = байрак. Встрѣчено только въ одномъ мѣстѣ, — не ошибка-ли? Ой не шуми, луже, зелений буяче. Мет. 92. 2) = бугай 1. Вх. Пч. II. 5. Гонить буяка на ярмак. Гн. І. 96. 3) мн. Раст. Vaccinium uliginosum. Радом. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 118.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЯК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЯК"
Басування, -ня, с. Дѣйствіе того, кто басує.
Будячина, -ну, ж. = будяк.
Наси́льство, -ва, с. Насиліе. Насильство і тиранство. К. ХП. 127.
Обіч нар. 1) Въ сторонѣ. 2) = побіч.
Окація, -ції, ж. Акація. Понасажувано... окацій. О. 1862. IV. 70.
Подопивати, -ва́ю, -єш, гл. Допить (во множествѣ).
Прогнівити, -ся. Cм. прогнівляти, -ся.
Тума, -ми, ж. 1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. Борз., Павлогр. у.у. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Величко, Лѣт. II. 376. Вродився тумою від руської бранки. К. ЦН. 219. Козак-тума зведе з ума, не буде любити. Н. п. Г. Барв. 222. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. Мет. 299. тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35.
Шамотня, -ні, ж. 1) Шелесть, шорохъ. 2) Суетня, возня.
Шкареберть I нар. = шкереберть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЯК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.