Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. Ніколи чужим лихом бідкатись. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.
Бринчок, -чка, м. Звонокъ, бубенчикъ.
Ватрище, -ща, с. = ватра.
Видряпуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. видряпатися, -паюся, -єшся, гл. Вскарабкиваться, вскарабкаться. Видряпавсь я на башту.
Козакоман, -на, м. Любитель козаковъ. Слово, введенное Кулишемъ: Присвят усіх моїх творів землякам-козакоманам.
Підпарубочий, -чого, ж. Молодой парень, подросток. Двоє хлопців підпарубочих. Зараз скочили підпарубочі, що напоготові стояли. Вмер тогді, як я ще підпарубочим був.
Прогарчати, -чу, -чи́ш, гл. Проворчать. Щука узяв подарунок, доторкнувся устами до сукні молодої і щось прогарчав собі під ніс.
Учащати, -щаю, -єш, гл.
1) Часто ходить куда; часто посѣщать кого. До титаря вчащає. Де люблять, не вчащай, де не люблять — не бувай. З того часу став учащати що-вечора.
2) Уменьшать, отдѣлять часть. І чужого не займай, і свого не вчащай.
Хопитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Хватиться, ухватиться. І за соломину хопиться, хто топиться. 2) Разростаться. Хопится хваст.
Хрущик, -ка, м.
1) Ум. отъ хрущ.
2) = вергун? То курчата, хрущики, то сухарики, то що, — все, що мати для Масі набрала, щоб дитина не мліла голодом.
